Софія Німилович
«Я не жила в місті – я його будувала», – каже Анастасія Пономарьова, переселенка з Маріуполя. Саме вона створила неофіційний символ рідного міста – рудого хлопчика Маріка.
Після початку повномасштабного вторгнення родина Анастасії залишила місто. В евакуації вона почала малювати, щоб впоратися з втратою дому. Малюнки, створені під звуки сирени, перетворилася на серію терапевтичних казок. А згодом з’явилися й ілюстрації зруйнованих об’єктів Маріуполя – у квітах, як візуальний спротив руйнуванням. Про мистецтво, яке лікує травми війни, Анастасія розповіла проєкту Радіо Свобода «Ти як?».
«Приморське місто з особливим ритмом»
«Маріуполь – це місто, в яĸому я народилася. Там був будиноĸ, яĸий зводив ще мій прадід. Це приморське місто, зі своїм особливим ритмом. Я можу сĸазати, що я будувала місто під себе. Я не жила в місті – я його будувала, створювала аĸтивності, які хотіла бачити у ньому».
До початку повномасштабного вторгнення Анастасія Пономарьова викладала географію та біологію в одній зі шкіл Маріуполя, паралельно була амбасадоркою робототехніки та програмування в Донецькій області. Вона організовувала освітні ініціативи для дітей – зокрема, проєкт «Маріуполь читає дітям», метою якого була популяризація книг українською мовою.
У перші дні великої війни сім’я Анастасії вирішила евакуюватися. Вони планували вивезти і своїх домашніх улюбленців – кота та собаку. Проте 24 лютого кіт на ім’я Касіус, за словами переселенки, злякався вибухів і втік із дому, тож довелося виїжджати без нього. Через шість місяців волонтери знайшли його і передали власниці.
Родина переїхала до Дніпра, а через декілька тижнів – до Дрогобича, що на Львівщині. Місцева влада, розповідає Анастасія, надавала гуманітарну допомогу переселенцям. За її словами, на той час це було дуже необхідно, адже більшість людей не мали змінного одягу.
«У мене перша базова потреба насправді була не їжа – а капці (взуття – ред.), у мене перша базова потреба була капці. І скільки б ти не заробляв, перший час ти все одно підеш взяти макарони чи одяг. Не всі розуміють, наскільки великий обсяг речей потрібен одразу».
Малювання як терапія
Після початку повномасштабного вторгнення Анастасія згадала про своє захоплення – малювання та створення ілюстрацій. Ще у 2015-му вона створила образ Маріуполя – рудого хлопця на ім’я Марік, який став неофіційним символом міста. Його зображення були на сувенірах, годинниках, афішах, білбордах.
Коли родина виїхала до Дніпра, Анастасія під звуки сирен почала створювати малюнки у блокноті, який вдалося вивезти з рідного міста.
«Я малювала по одному малюнку в день – блокнот маленьĸий. Я брала маркери чорний, жовтий, блакитний, червоний. Так вийшла серія малюнків. А потім виниĸла ідея створити терапевтичні ĸазĸи на листівĸах. Листівĸи легше видати, і це щось просте, маленьĸе, що можна взяти з собою. Я написала у фейсбуці, що шуĸаю людину, яĸа мені допоможе написати терапевтичні ĸазĸи».
На повідомлення переселенки відгукнулася письменниця Галина Вдовиченко. Вона й написала тексти до малюнків. Так з’явилося 12 казок. В Україні видали 24 тисячі примірників, а також шрифтом Брайля.
Казки використовують на заняття з дітьми-переселенцями. Анастасія записала відеоуроки для вчителів і батьків, аби ті не лише читали дітям історії, а й гралися з ними.
У Дрогобичі Анастасія створила серію ілюстрацій, присвячену Маріуполю. Намалювала понад 40 об’єктів рідного міста – частину з них за побажаннями земляків. Згодом з них створили стікерпаки для соцмережах. Усі свої роботи Анастасія виставляє у вільний доступ. Єдина умова: якщо картини використовують у комерційних цілях, прибуток має йти на благодійність.
«Це була моя особиста терапія. Я розумію, що більшість місць, яĸі я малювала, вже зруйновані. Але це таĸа моя внутрішня боротьба: вони (російські війська – ред.) руйнують – а я зображую все таĸим, яĸим воно мало бути – ĸвітучим».
Сьогодні Анастасія працює над новим проєктом – терапевтичними картками з ілюстраціями вправ із йоги. Наразі створила 70 карток зі спеціальними техніками для нормалізації дихання, емоційного стану, рівноваги в стресових ситуаціях. Вони компактні й мають універсальний дизайн – підійдуть учителям, дітям і навіть для використання в офісі.
Форум